 |
Відпочинь, неспокійна людино.
За час нашого існування Вовки непомітно входять в наші життя і займають варте їх місце. Чим же Вони завойовують наші душі? Добротою, безкінечною довірою і ласкою – почуттями завжди чаруючими, якщо поміж ними не втерлось підлабузництво, котре може потім, поступово, обернути все несправжнє – і доброту, і довіру, і ласку. Ми стаємо Вовками, і наші брати навчають нас багатьом речам, які необхідні як у вовчому, так і в людському спільництві. Вони вчать нас тому, що називається Довіра. Вчать тому, що Вовкам, дітям Лісу, можна довіряти бо вони дали обіцянку Своїй Свободі. І також навчають тому, що створінням несправжнім, Людям, довіряти не можна. До знайомства з Вовками я не знала, і не могла знати, скільки буде розчарувань і бід від такої наївною довірливості, не знала і не могла знати, що є двері, які не відкриваються, скільки у них не стукати. А чи не сон – теперішнє? Чи не сон зимовий ліс з колючим снігом на землі? Чи не сон – довіра моїм Безцінним Друзям? Що ж: блакитні сни – божественно-цілющі ліки, хоч і тимчасові. Тому якби навіть і вовки проповідували лише блакитні сни, йдучи від сірого кольору, то людство перестало б хвилюватися про майбутнє, прийняв теперішнє як вічне і в майбутньому. Існування кари у часі полягає у тому, що теперішнє має стати тільки минулим. Не спроможна Людина на те, щоб наказати: „Сонце, зупинись!”. Час незупинний, нестримний і невблаганний. Все – в часі і русі. А той, хто шукає лише надійного блакитного спокою, той весь уже в минулому, чи то він молодий, чи то на останніх своїх літах – вік немає значення. Блакитне має свій звук, воно звучить як спокій, забуття, але тільки тимчасове, всього лише для відпочинку; такі хвилини ніколи не треба пропускати. О без спокійна людино! Слава тобі навічно, думаючому, страждаючому заради майбутнього! Якщо тобі захочеться відпочити душею, йди ранньою весною у ліс до Свободи, і ти побачиш прекрасний сон дійсності. Іди скоріше: через якусь мить її може і не бути, а ти не зможеш запам’ятати чарівність видіння, подарованого Природою. Іди, відпочинь...
А Пристрасть твого життя зачекає.
Адже в житті після смерті немає часу. Вимкнено лічильник. |
| Категория: Рассказы "Работы общины" | Добавил: Альма (11 Янв 07)
| Автор: Альма E W
|
| Просмотров: 576
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |  |
