Я – дикий, шалений звір. Я – вовк, це усе, повір. Бо скрізь, де я буду – страх, Бо люди в моїх руках. Не знають вони мене І згодом цей страх мине. Людиною я була, Та правди я не знайшла. Ніхто ще не зрозумів, Не слухав, не пожалів. Так стала я вовком вмить, Людині в мені болить. На місяць кричить душа: Сама! Це страхіття, жах! Але не чекайте, ні. Собакою буть мені – Це протиприродна річ, Мене поглинає ніч. Назавжди лишусь в лісах: Для мене це вірний шлях. Колись ти мене знайдеш. Впізнаєш? Не впізнаєш. І лиш божевільний страх Побачу в твоїх очах. І те, що ти не сказав – То вовча гірка сльоза. До мене єдиний крок Не зробиш, бо я ... Я вовк.
